Корисно для батьків

Корисна інформація для батьків і учнів

 

Пропонуємо для використання освітню онлайн-платформу Learning.ua (https://www.learning.ua)

     Освітня онлайн-платформа Learning.ua (https://www.learning.ua)  створена для того, щоб сприяти вдосконаленню вітчизняної системи освіти. Проект у співпраці зі школами допоможе втілити у життя концепт “Нової української школи” Міністерства освіти.

      Learning.ua — це портал з інтерактивними матеріалами з математики та української мови для учнів початкової школи. Програми сформовано на базі освітніх стандартів МОН України, тож вчителі та учні можуть використовувати матеріали в рамках своїх календарних планувань. Портал Learning.ua містить багато практичних завдань та тренажерів, тож чудово підійде і для закріплення теорії в класі, і для самостійного виконання домашнього завдання вдома.

       Ми пропонуємо Вашій школі безкоштовний доступ до нашої платформи у будні дні до 14:00, після 14:00 та у вихідні — буде доступно по одному повному завданню на день. При бажанні використовувати сайт більше — можна придбати розширений акаунт і використовувати платформу без обмежень. З подробицями умов користування можна ознайомитись детальніше на нашому сайті.

        Працювати з сайтом можна будь-яким зручним способом: з інтерактивних дошок, комп'ютерів, планшетів чи навіть смартфонів.

       Якщо у Вас  в процесі роботи з Learning.ua виникнуть якісь коментарі або пропозиції вдосконалення матеріалів або роботи платформи, — будемо раді з ними ознайомитись і, за можливістю, втілити у роботу. Більш детальну інформацію можна отримати за електронною адресою info@learning.ua або за телефоном +38 (044) 303 9918.

У поліції розповіли, як запобігти суїцидам дітей

У соціальних мережах виявлені небезпечні групи, в яких доводять дітей до самогубства. Про це повідомляє Департамент кіберполіції Національної поліції України.

З метою попередження підліткових суїцидів у Національній поліції розповіли про алгоритм дій зловмисників, ознаки участі дитини у подібних групах в соціальних мережах, список облікових записів, що реєструвалися з території України, а також контакти підрозділів кіберполіції, куди варто звертатися у разі виявлення небезпеки.

Зокрема, у Департаменті кіберполіції повідомили, що фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один із небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям.

Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів» і «Тихий дім». Відтак у всіх членів таких груп на особистих сторінках розміщені відео або малюнки з літаючими китами.

Особами, які організували цю систему, відпрацювано чіткий алгоритм дій. Для того, аби вступити до спільноти, потрібно подати заявку для вступу й написати певний текст у себе на сторінці. Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.

Наступне повідомлення містить завдання, його опис та час, який надається на його виконання. Виконання кожного завдання потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, його виключають зі спільноти.

Коли адміністратор групи впевниться, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок.

Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в онлайн-режимі. Відеозаписи в подальшому продаються в Інтернет або в Darknet.

Щоб не допустити потрапляння дітей до таких груп, співробітники Департаменту кіберполіції рекомендують батькам приділяти увагу психологічному стану дитини, перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень, особливо на пошкодження у формі кита, перевіряти облікові записи дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.

Також у Національній поліції радять звертати увагу на коло спілкування дитини, обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини, встановлювати функцію «батьківський контроль» на гаджетах дитини.

У Департаменті кіберполіції повідомили, що вже виявили одну з таких груп https://vk.com/blueskitea. До неї входили 209 користувачів з України. У поліції зауважують, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або користувачів.

У разі виявлення підозрілих спільнот співробітники департаменту просять негайно повідомляти про такі випадки до кіберполіції за номером гарячої лінії: (044) 374-37-21 з 8:45 до 19:30 (у робочі дні), чи за електронною адресою: https://www.cybercrime.gov.ua (цілодобово), або звертатися до адміністрації соцмережі, у якій виявлена група.

Аналізуючи діяльність зазначених груп, кіберполіція встановила постійних учасників таких спільнот, які реєструються з території України.

У зв’язку з цим кіберполіція звертається до батьків та усіх не байдужих із проханням бути пильними, за можливості – перевірити облікові записи дітей, чи не зареєстровані вони під зазначеними у списку іменами. Про виявлення додаткових облікових записів департамент інформуватиме додатково.

Діти і соціальні мережі

Усі ми помічаємо, як швидко змінюється наше життя. Якщо ра­ніше соціальна активність наших підлітків обмежувалася лише шкільним коридором, спілкуванням з однолітками на вулиці або у дворі, то сьогодні така форма комунікації стала для них невигід­ною, немодною і часозатратною. При цьому для нормального особистісного зростання і самоідентифікації їм, як і раніше, необхідно бути «своїми» у колі ровесників, ділитися з ними найвідвертішими таємницями, обговорювати плани, сваритися і миритися. Тому тим місцем, де сучасний підліток зміг себе вільно комунікативно реалі­зувати, стали соціальні мережі. Швидкість, зручність, неординарність, вседоступність і одночасно конфіденційність особистої інфор­мації спричинили «мережевий бум», стали новим способом адаптації дитини до соціального життя. Соціальні мережі повнокровно зайня­ли ту нішу, яку до них ще два покоління назад займали вулиці і дво­ри, де гралися, готували уроки, обмінювалися марками, розпускали плітки і освідчувалися у коханні...

По той бік реальності

Головна відмінність соціальних мереж від решти інтернет-ресурсів полягає у тому, що у їх створенні і підтримці беруть участь самі користувачі, які ведуть свої онлайн-щоденники, обмінюються інформацією щодо своїх інтересів і захоплень. Особливо актуаль­ною є можливість вільно контактувати одне з одним, а також ство­рювати свої групи і співтовариства. Іншими словами, тут є все те, чим обділило дітей сучасне суспільство, обмеживши їх вільне і непідконтрольне дорослим спілкування у реальності. Саме цієї непідконтрольності, насамперед, і бояться дорослі. У соціальних мережах, як і колись у реальному дворі, можна зустріти і друзів, і ворогів, і ху­ліганів, і відвертих негідників.

Учимо дітей уникати інтернет-небезпек

Інститут соціології НАН України у 2009 році провів Всеукра­їнське соціологічне дослідження, яке виявило тривожні тенденції: понад 28% опитуваних дітей готові надіслати свої фотокартки не­знайомцям в інтернеті; 17% — без коливань діляться інформацією про себе і свою родину [адреса, професія, графік роботи батьків, на­явність цінних речей у домі тощо). Близько 14% опитуваних час від часу відправляють платні 5М5 за бонуси в онлайн-іграх і лише дехто звертає увагу на вартість послуги. Лише у 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як «дорослий» контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність.

Головне завдання батьків та педагогів у цій ситуації — не за­чинити для дитини наглухо двері у віртуальний світ, а навчити її уникати небезпек і всієї погані так само, як ми навчаємо цього у ре­альності. Тому насамперед потрібно розібратися: що саме так насто­рожує нас у захопленні дітей інтернетом, зокрема соціальними ме­режами? Чи є вірогідність, що ці побоювання виправдаються? Які ще способи, крім категоричних заборон, допоможуть ефективно за­стерегти наших дітей від загроз віртуальності? Педагоги і практичні психологи мають допомогти батькам з'ясувати ці питання.

 

ПОБОЮВАННЯ № 1

Спілкуючись у соціальних мережах, дитина може легко стати жертвою шахраїв та педофілів.

Діти, на відміну від дорослих, зовсім інакше реагують на симпа­тію, проявлену до них незнайомими людей. І не відчуваючи небез­пеки, можуть відверто розповісти їм про свої захоплення, проблеми, сумніви і тривоги. А досвідчений маніпулятор може легко скориста­тися цією інформацією зі своєю мерзенною метою.

Як діяти?

Не залякуючи дитину, розказати їй, що спілкуючись у соціаль­них мережах, у жодному разі не можна:

  • вказувати у профілі користувача свою справжню адресу і но­мер телефону, номер школи, розповсюджувати інформацію про рівень сімейного достатку, місце і графік роботи батьків;
  • додавати у друзі і запрошувати дружити людей, яких не зна­єш особисто;
  • завищувати свій вік;
  • виставляти відверті фото (особливо це стосується дівчаток]; погоджуватися на реальну зустріч з людьми, яких знаєш лише віртуально.

 

ПОБОЮВАННЯ № 2

 Спілкуючись у  соціальних мережах тривалий  час, діти втрачають здатність до реального спілкування.

Як правило, діти спілкуються у мережі зі своїми ж однокласни­ками або однолітками, тому говорити про абсолютну заміну реального спілкування віртуальним не варто. Найчастіше у мережевому «павутинні» «губляться» замкнуті, сором'язливі підлітки, яким у ре­альності складно налагодити будь-які соціальні відносини.

Як діяти?

  • Дати дитині змогу більше спілкуватися зі своїми ровесни­ками у реальному житті. Дозволити їй запрошувати однокласників і друзів додому (не лише на день народження). Відпускати дитину у гості, навіть якщо приятель чи подруга мешкає у протилежному кін­ці міста. Звичайно, йдеться про тих друзів, яких дитина (а ліпше — і батьки)знає особисто.
  • Запропонувати дитині відвідувати ті місця, де вона зможе ре­алізувати свої таланти і знайти нових друзів, — гуртки, спортивні, танцювальні секції, влітку — табори відпочинку.
  • Якщо дитина занадто скута, замкнена, а це здебільшого і є комунікативним бар'єром, проконсультуватися у професійно­го психолога. На жаль, проблема не долається так швидко, проте це є одним з найефективніших шляхів її розв'язання.

 

ПОБОЮВАННЯ № 3

Потрапивши у соціальну мережу, дитина відмежовується від батьків, перестає підтримувати з ними відносини.

Віддаляння від сім'ї — нормальний етап дорослішання. Без цьо­го підліток не зможе збагнути свою унікальність, знайти власне міс­це під сонцем. Ця стадія розвитку дитини збігається з періодом активної соціалізації, який, як уже зрозуміло, протікає не лише у реальному, а й у вір­туальному світі.

Як діяти?

  • Частіше цікавитися мережевим життям дитини, проте робити це обережно і делікатно. Не контролюва­ти кожен її крок, не дозво­ляти собі таємно перегляда­ти повідомлення і контакти: навіть дитина має право на свій особистий простір.
  • Попросити дитину налаштувати вам аккаунт у соціальній мережі. Нехай вона  навчить  вас  «перекачувати» фільми, музику, книги, обмінюватися цікавими інтернет-посиланнями.
  • Організувати спільний з дитиною інтернет-проект. Напри­клад, оформити сімейне генеалогічне древо, опублікувати уривки з прабабусиних мемуарів тощо.
  • Додати дитину у друзі в соціальній мережі.

 

ПОБОЮВАННЯ № 4

Діти спільно виконують у «ВКонтакті» домашні завдання. Це погано позначиться на їхній успішності.

У колективній підготовці до уроків немає абсолютно нічого поганого. У реальності це робили школярі всіх часів. Власне, ще навіть корисно: пояснення більш успішного однокласника дитина може зрозуміти краще, ніж ваші. До того ж, спільна підготовка домашніх завдань розвиває навички роботи у команді: поки один з учасників готує інформацію для твору з української мови, інший ламає голову над задачками з математики, а третій готує матеріали для презентації з географії.

Як діяти?

  • Не вживати ніяких заходів, якщо у дитини нормальна успішність у школі;
  • Спробувати спільно з учителем або шкільним психологом з’ясувати причини проблеми з успішністю, якщо такі все-таки є, та обговорити шляхи їх подолання.

 

ПОБОЮВАННЯ № 5

У соціальних мережах більшість підлітків – неосвічені. Спілкуючись комп’ютерним сленгом, дитина перестане говорити нормальною мовою.

Так звана «олбанська мова»  або «мова падонкафф» - жартівливий сленг більшості соціальних мереж. Не варто пов’язувати причину її появи  з раптовим і різким падінням рівня освіченості в інтернеті. Насправді все значно простіше: мовлення у мережі певною мірою уподібнюється сучасному усному мовленню, і «олбанська мова» - це, по суті, лише спроба фонетичного запису розмовного мовлення підлітків.

Отже, прямого взаємозв’язку між знанням «олбанської мови» і незнанням української немає.

Як діяти?

  • Сприймати ситуацію з гумором.
  • Попросити дитину перекласти українською мовою написане «олбанською» повідомлення, скласти глосарій «олбанської мови», пояснити правила правопису.
  • Не варто боротися за чистоту української мови в окремо взятій сім’ї.
  • Не списувати все на вплив соціальних мереж, якщо у дитини часто виникають проблеми з письмовим мовленням. Обов’язково обговорити ці моменти з учителем української мови, проконсультуватись у кваліфікованого логопеда. За необхідності – домовитися про кілька додаткових уроків.

 

Пам'ятка для батьків на час літніх канікул

Пам'ятка підліткам

Пам'ятай

Пам'ятка /зимові канікули/

Допустима вага підручників та шкільного приладдя